Олена Степанівна Дубинчук
народилася 21 травня 1919 року на Вінниччині — у старовинному Ямполі, «місті,
що розкинулось у ямі» на Дністрі по сусідству з Молдовою. Ще за два місяці до
того її батька, директора школи, забрала страшна епідемія висипного тифу, а
через десятиріччя туберкульоз хребта звів у могилу й матір, завідуючу
початковою школою. Тож сиротою опікувалась її родина — тітки й, особливо,
дядько, Володимир Тарасов — математик, директор школи, заслужений учитель
України, що сягнув 90-ліття.
У класі Олену постійно призначали
бригадиром — такий у ті роки сповідувався метод, а школу вона закінчила
відмінницею і 1936 року залишила Поділля та вступила в Києві на мехмат
університету, диплом якого довелось одержувати під акомпанемент німецьких бомб
у червні 1941. У воєнні та відбудовчі роки вона вчителює в сільських школах
поблизу Ростова-на-Дону й Саратова (сьогодні в Росії) та на Київщині.
З 1951 року й до останку Олена
Дубинчук жила тільки інтересами НДІ педагогіки України: захист дисертації
«Вузлові питання арифметики в 5 класі» (1954), проблеми методики математики й профтехосвіти,
написання підручників, а ще робота на посаді професора педінституту (тепер
Національний педуніверситет ім. Михайла Драгоманова)... її книжки виходили в
Києві й Москві, у Болгарії й Польщі та й нинішні старшокласники знаходять в
«Алгебрі й початках аналізу» нею підготовлені розділи про степеневу й
показникову функції, а також «Вступ до статистики».
Немає коментарів:
Дописати коментар