Гіпатія

Гіпатія (Іпатія), відома як Гіпатія Александрійська (бл. 350-370 – 415) – грецька філософ, математик і астроном, що працювала в Александрії. Дочка математика Теона, останнього управителя Александрійської бібліотеки. Послідовниця неоплатонівської школи Ямвліха. Займалася обчисленням астрономічних таблиць, написала коментарі до творів Аполлонія (щодо конічних перетинів) і Діофанта (з арифметики), які не збереглися.

Гіпатія була дочкою александрійського філософа та математика Теона. Мати її вмерла при пологах, і дівчинка жила з батьком в Александрійському мусейоні. Батько навчив її ораторському мистецтву та вмінню переконувати людей. Він працював в Александрійському мусейоні. Александрійський мусейон являв собою великий науковий центр того часу. Найвідоміша у наш час александрійська бібліотека і зараз має світову славу. На той час вона становила лише частину музею, до складу якого також входили організації за сучасним уявленням порівняні з Академією наук та університетом. Саме там Іпатія отримала свою першу освіту. Далі вона навчалася у Афінах. Історія людства знає лише два міста, вплив яких на розвиток культури суспільства неможливо переоцінити — це Спарта та Афіни. Перше прославилося патріотизмом, а друге — високим рівнем культури.

В Афінах Гіпатія вивчала праці Платона та Аристотеля. А потім, повернувшись до Александрії, починає викладати в Мусейоніматематику, механіку, астрономію та філософію.

Гіпатія опинилася у центрі війни релігій. Час її життя припадав на самий кінець античного світу. Люди античності були язичниками. За Костянтина християнство стало панівною релігією. Язичники та їх культура жорстоко переслідувалися. Для християн у ті часи будь-які знання, крім догматів та віри, були незрозумілі. Нещадно знищувалися цінності античної культури. Так у 391 році за наказом єпископаФеофіла було знищено александрійський храм Серапейон з усім книжковим скарбом. У 394 році імператор Феодосій, який отримав від християнської церкви прізвисько «Великий», скасував Олімпійські ігри, порушивши давню традицію греків. Багато античних храмів, пам'яток великої стародавньої культури, було зруйновано.

На початку V сторіччя астрономія була частиною математики, а різниці між астрономом, який вивчає небесні явища, і астрологом, який передрікає долю за зірками, не робилося. Навіть в офіційних документах звіздарів називали просто математиками. У 409 році імператори Гонорій і Феодосій II видали спеціальний закон. Математикам ставилося в обов'язок з'явитися до єпископа, відректися від богопротивних поглядів, спалити список своїх помилок і присягнути дотримуватися християнської віри. Тих же, хто відмовлявся принести зречення, необхідно було вигнати з Риму та всіх інших міст. Математиків, які наважилися порушити цю постанову, самовільно залишилися в містах або під прикриттям неправдивої присяги продовжували потай займатися своєю професією, належало карати без усякого милосердя.

Впливовість Гіпатії не подобалася духовенству, оскільки вона викладала філософію язичників — вчення неоплатоніків. Александрійський патріарх (412–444 років) Кирило проводив жорстку політику утвердження християнства. Він був ворогом Гіпатії та поширював плітки про те, що Гіпатія чаклунка. Пізніше було знайдено привід для страти. Був вбитий якийсь монах на ім'я Гієрака. Кирило звинуватив Гіпатію в причетності до вбивства. Це спричинило істерику серед християн. У 415 році під час березневого посту натовп релігійних фанатиків під кeрівництвом Петра звірськи забив жінку. Натовп витягнув Гіпатію з ношів, її побили та затягли до християнського храму. Тут з неї зірвали одяг та порізали гострими кінцями раковин. Тіло її було розірване на шматки, а залишки спалили у вогні. Так за свою мудрість та красу сплатила Гіпатія страшну ціну. За життя Гіпатії її сучасник та земляк, поет Феон Александрійський присвятив їй теплу епіграму:

«Коли ти переді мною я чую твою мову,

Благий твій погляд та обитель зірок чистих

Я підношу, — так все в тобі, Іпатіє,

Небесне — і справи, і краса промов,

І чисте, як зірки, науки мудрої світло».

Іпатія була останнім представником давньогрецької математики. «Після цих останніх спалахів вогню грецької математики загасло, як загасла свічка» , — писав Ван дер Варден у книзі «Пробудилася наука». Але пам'ять про Іпатію залишилася назавжди. Її наслідують багато вчених сучасності. У 20 сторіччі ім'ям Іпатії назвали один з кратерів Місяця.

Гіпатія брала участь у громадських справах міста і користувалася значною популярністю.

Згідно свідчень її сучасників, Гіпатія була вбита розлюченим натовпом християн або християнськими фанатиками парабаланами, відповідальність за що в багатьох джерелах покладається на патріарха Кирила Александрійського, одного з отців Церкви.

Вбивство Гіпатії часто вважається подією, що відмічає кінець класичної античності та остаточний занепад інтелектуального життя Александрії.

Гіпатія була прообразом Святої Катерини.